Перше відоме використання сигналу SOS — лайнером "Славонія" 10 червня 1909 року. Відомо, що цей лайнер налетів на рифи поблизу Азорських островів, прямуючи з Нью-Йорка до Трієста.
Проте, навіть після цього існував деякий опір серед операторів проти нового сигналу, і навіть у квітні 1912 року, під час катастрофи лайнера "Титанік", корабельні оператори передавали як сигнали CQD, так і SOS.
З 1 лютого 1999 року ухвалою Міжнародної морської організації сигнал SOS замінено автоматизованою системою повідомлення про лихо, замкненою на глобальну мережу космічних сателітів. Вона дозволяє миттєво визначити місце корабельної катастрофи з точністю до 200 метрів. Без рубрики
SOS! Рятуйте, ми в небезпеці!
Всі ми не раз чули історії про надзвичайні ситуації. Зазвичай, щоб урятуватися люди відсилають певний сигнал, який повідомляє про небезпеку. Цей сигнал називають SOS.
SOS - це окремий символ азбуки Морзе, представлений у вигляді послідовності букв, зручних для запам'ятовування.
Такі символи записують з лінією поверх букв.
Варто зазначити, що всупереч поширеному переконанню, SOS не є абревіатурою. Це просто випадково вибрана послідовність, зручна для запам'ятовування і легко розпізнавана на слух.
Фрази, які часто пов'язують з цим сигналом, такі як: "Save Our Souls" (врятуйте наші душі), "Save Our Ship" (врятуйте наш корабель), "Swim Or Sink" (пливіть або потонемо), або навіть "Stop Other Signals" (припиніть інші сигнали), з'явилися вже після ухвалення сигналу.
Цікаво, що сигнал є послідовністю трьох крапок, трьох тире, трьох крапок, що передаються без пауз між буквами (...---...).
Перший сигнал про лихо на морі був переданий задовго до підписання Берлінської конвенції, 17 березня 1899 року одним з плавучих маяків, що розташовувалися в районі Гудвін Сендс, обширній мілині в протоці Ла-Манш, коли недалеко від нього на мілину сіло торгове судно Elbe.
Тоді італійський представник Квінтіно Бономо, обговорюючи необхідність загальноприйнятих процедур, пропонував ввести сигнал SSS DDD (... ... ... -.. -.. -..), який кораблі під час лиха повинні були передавати кожні декілька хвилин. Його пропозиція по стандартизації сигналу не була прийнята, але в підсумковому протоколі конференції з'явилася стаття, що зобов'язувала радіостанції уважно стежити за сигналами лиха, що поступали від суден.
На це ж місце претендував сигнал CQD, запропонований компанією Марконі (Marconi International Marine Communication Company), бездротові телеграфні апарати якої встановлювалися на морських судах (-.-. - -.- -..). Цей сигнал був введений внутрішнім циркуляром компанії від 7 січня 1904 року, що вступив в силу 1 лютого 1904 року. CQD сходив до давно виробленого сигналу CQ (come quick, "підійти швидко"), загального сигналу виклику для телеграфістів, до якого була додана буква D, означаюча Distress (лихо).
Іншим претендентом був менш відомий сигнал NC. У керівництві по бездротовій телеграфії для електриків військово-морського флоту США 1906 року пропонувалося використовувати як загальнозрозумілі радіосигнали буквені позначення міжнародних сигналів, що передаються азбукою прапорців. Сигнал NC, переданий прапорцями, означав: "Терплю лихо; потрібна негайна допомога".
У азбуці Морзе він теж виглядав достатньо стисло і характерно: -. -.-..
Проте SOS преміг своїх конкурентів й вибрався у лідери.
Цей сигнал був прийнятий у правилах радіозв'язку німецьким урядом 1 квітня 1905 року, та став міжнародним згідно з ухвалою другої Міжнародної радіотелеграфної конвенції, що була підписана 3 листопада 1906 та набула сили 1 червня 1908 року.
Перше відоме використання сигналу SOS — лайнером "Славонія" 10 червня 1909 року. Відомо, що цей лайнер налетів на рифи поблизу Азорських островів, прямуючи з Нью-Йорка до Трієста.
Проте, навіть після цього існував деякий опір серед операторів проти нового сигналу, і навіть у квітні 1912 року, під час катастрофи лайнера "Титанік", корабельні оператори передавали як сигнали CQD, так і SOS.
З 1 лютого 1999 року ухвалою Міжнародної морської організації сигнал SOS замінено автоматизованою системою повідомлення про лихо, замкненою на глобальну мережу космічних сателітів. Вона дозволяє миттєво визначити місце корабельної катастрофи з точністю до 200 метрів.
Перше відоме використання сигналу SOS — лайнером "Славонія" 10 червня 1909 року. Відомо, що цей лайнер налетів на рифи поблизу Азорських островів, прямуючи з Нью-Йорка до Трієста.
Проте, навіть після цього існував деякий опір серед операторів проти нового сигналу, і навіть у квітні 1912 року, під час катастрофи лайнера "Титанік", корабельні оператори передавали як сигнали CQD, так і SOS.
З 1 лютого 1999 року ухвалою Міжнародної морської організації сигнал SOS замінено автоматизованою системою повідомлення про лихо, замкненою на глобальну мережу космічних сателітів. Вона дозволяє миттєво визначити місце корабельної катастрофи з точністю до 200 метрів.