Без рубрики

Ти самотня? Не знаєш, як цьому зарадити? Відповідь на ці запитання наші пращури придумали ще декілька сотень років тому. Українські традиції завжди викликали захоплення як у самих українців, так і в іноземців. Сьогодні хочу поділитися з вами особливою історією, характерною для нашого народу, і історія ця буде про те, як засватати хлопця по-українськи (і нехай пробачить мене чоловіча частина за те, що, можливо, повідаю наші секрети). Зокрема, про цей звичай ми дізнаємося з твору французького інженера та картографа ХVІІ століття Гійома Левассера де Боплана "Опис України",  у якому зазначено: " Поширений між ними забобон, якого українці ревно дотримуються, призводить до того, що дівчата ніколи не зазнають невдачі й більш упевнені в успіху, аніж чоловіки, коли б ті самі робили вибір". За його записами вам потрібно мати: 1. Бажання та наполегливість. 2. Трішки забобонних батьків. 3. Ну й хлопця, звісно. Як потрібно діяти: Закохана дівчина заходить до хати батьків парубка, який сподобався, зі словами: "Помагай Біг" (Нехай благословить вас Господь), що було звичним вітанням, яке промовляють, заходячи до чиєїсь господи. Сівши, вона вихваляє того, хто вразив її серце, і звертається до нього так: "Дмитре, Войтку, Микито і т. д.", - тобто називає його одним із згаданих вище імен, які в той час були найбільш поширені. "Я помітила, дивлячись на твоє обличчя, певну доброзичливість [до мене], яка свідчить, що ти зможеш дбайливо опікати і любити свою жінку; твої чесноти дозволяють сподіватися, що ти станеш добрим господарем. Ці твої хороші риси схилили мене уклінно просити, аби ти взяв мене за жінку". А от далі відбувається саме цікаве. Наша "наречена" звертається з цими ж словами до батька та матері, і якщо отримує відмову, то відповідає їм, що нікуди не піде звідси доти, доки він її не полюбить і вони не стануть жити разом. Промовивши це, дівчина наполягає на своєму й уперто відмовляється йти з хати, бо не одержала того, що їй належить по праву. І тут вступає в силу забобонність. За звичаєм вигнати її з дому не можуть, адже "бояться накликати на себе гнів Господній, щоб з ними не трапилося якогось страхітливого нещастя", а тому через декілька тижнів батьки будуть змушені не тільки поставитися до неї прихильно як до дівчини, котра має стати жінкою їх сина, а й вмовляти самого хлопця, щоб швидше погодився та забрав "небажаного гостя" з хати.